На межі..
На межі я і ти
так і треба?
Ти надію мою
збережи.
Я дивлюся у
захмарне небо,
а насправді то очі твої.
Проспівають
у серці серени
коли зіб'ються
наші шляхи.
З самоти
холоднішають вени.
І затоплюють
всі береги.
Віражі нас кидають
по колу
та без волі
реалії вершать
куди викинуть знов
наші долі,
коли зникнуть всі тіні
та межі.
Коли скинуть вуалі
проблемні
повсякденні зигзагні
стежки?..
Щоб теплішими
стали ті вени,
щоб сбулися якісь хоч
казки.
Не скажу що життя
невблаганне.
Трохи сонця крізь
хмари, бува..
За межею не знаю, погане,
чи джерела усього добра?
Проспівають серени
у серці,
я чекатиму,
віручи знов.
Ми з тобою лиш
разом відверті
у буденності наших розмов.
Я дивлюся у небо
захмарне,
там тікають в безодню
вітри.
Ми малюємо сонце
коханням
на нашій межі,
я і ти..
