Облітає весняний квіт
Облітає весняний квіт
в круговерті зливових сліз.
Вже минуло багато літ,
я побачив багато гріз.
Оберемком нестрачених мрій
міряв степ, і до обрію шлях.
Був зі мною мій оберіг,
і надія в одвічних думках.
Суховій тих спекотних днів
й заметіль зимових ночей,
дарували без краю сил,
і ще безліч корисних речей.
В карколомному вирі життя,
у буденності сірих днів,
я зустрів своє каяття
у тонелях безглуздих снів.
Кожен в світі має свій шлях,
і одміряно кожному час.
Твоя доля - у твоїх руках,
йди вперед, допоки не згас!
