Обійстя нічних химер
Голос твій між дерев завмер,
і прозора застигла тінь,
у обійсті нічних химер,
в сяйві зоряних миготінь.
Необачно тягне у глиб
шепіт чорних сторічних дубів.
Я побачив таємний світ,
сивий вітер мене зустрів.
Неозорий нічний небосхил
тьмяні зорі приспав між хмар.
Я шукав із останніх сил
світлі тіні твоїх примар.
Я шукав, та не зміг знайти,
все блукав довкола і знов.
І зустрів лиш твої сліди,
та відлуння твоїх розмов.
