Non Omnis Moriar..
Після себе лишити б слід
та на краплю змінити світ.
Розміняти дурниці на мудрість,
віддати за чесність паскудність..
Розтопити б навкруги лід.
Після себе лишити б щось
щоб в думках все нормально зійшлось.
Розібрати правильне й хибне,
розсудити як робити потрібно
і щоб серцем все прийнялось.
Та правда у тому насправді,
що і правильному є на заваді
почуття незгоди та болю
й ти себе звинувачуєш в зраді.
Іноді так і стається,
проти мозку йде твоє серце
і тобі лиш судити цей батл..
Рішення десь та й знайдеться.
Та правда у тому, що вірність
яка має очевидну логічність
іноді визнати важко
й з душі знов тікає спокійність.
Іноді хочеш пізнати,
як помилками не зіпсуватись,
щоб формулу щастя на стінку
та разом зі спокоєм спати.
Та життя самостійний політ,
мудрість дарує вирій із бід.
І лишити по собі справді б хотілось
правильний слід.
Для себе й для світу
правильний слід.
І змінити б на крапельку світ.
