Нічні розмови..
Не питай мене про віру,
про погоду та дитинство,
проводжаючи в квартиру
з почуттями доброчинства.
Розкажи мені про правду,
що до мене, що до світу.
І зустрінь зі мною завтра
ми с тобою вже не діти.
А та віра та погода,
чи дитинство те рожеве
Тільки лишні до розмови,
як для тебе, так для мене.
Запитай мене про камні
і яка вода їх точить
у душі моїй запалі,
може розскажу до ночі.
Як пописано в під'їзді
непристойними словами,
так і кожен в темнім місті
хова темне за очами.
Розкажи, якщо довіриш,
мене важко здивувати.
В душі моїй теж сірі стіни
зуміли чорне змалювати.
Ціную правду я в розмовах,
в нічну пору - так ще сильніше.
Люблю я слухать довго-довго,
як цвіт зірок ста яскравіше.
Прийшла зима і наші ночі
дають нам трохи більше часу.
Якщо ти щось сказати хочешь,
я все почую, раз за разом.
Не з почуттями доброчиства,
тут поруч тільки сірі стіни.
Лиш не питай ти про дитинство,
про ту погоду та про віру.
Ці теми лиш проїжджі поряд,
із тим, що справді нас хвилює.
Під'їзд нікому не промовить,
якщо хтось інший не почує.
І коли час прийде я щиро:
"Тебе кохаю, правда-правда.."
Ввійду із сумом знов в квартиру..
Скоріше би було вже завтра..
