Живи, Україно!
Не хочуть слова укладатися в рими,
бо серце щоразу вмирає від жаху.
Ми молимось разом, ми разом із тими,
хто серед руїн мов поранені птахи.
Ті сім'ї на фото, щасливі ще вчора,
війна розлучила, аби ж то живі...
Ганебне створіння, мерзенна потвора
збирає щодня собі жертви нові.
Голодне дитя і знесилена мати,
сховались в підвалі без їжі й тепла.
Мерзенна потвора стоїть з автоматом,
її не зворушить дитина мала.
Безрідна орда , пацюки, мародери,
шукають: украсти, убить, зруйнувати.
З якого століття? З якої ви ери?
Невже ви людьми себе можете звати?
Ви нашу зневолить хотіли країну?
Від наших людей ви чекали покори?
Хотіли поставити нас на коліна?
А той, хто послав вас, ховається в нори!
Нікому наш славний народ не скорити,
Єдиному Богу вершить наші долі!
Живе Україна, повік буде жити!
Не вмерти ні правді, ні славі, ні волі!
.
