Не дізнаємось
Доля цікава, дивна й невідома,
Вона лякає, хоч не все в її руках.
Її варто було би створити свідомо
Не тільки у своїх просторих думках.
Рамки твого "нормально" широкі,
Давно ширші, ніж то було можливо.
Думаєш, ті слова дійсно глибокі?
А як щодо того, що справді важливо?
Чи завжди ти був чесним з собою?
Так? Хіба? Я радий цьому безмежно!
Ти ж казав, що жив тоді боротьбою,
Але був "недостатньо обережним".
Ти був зловтішним, як і нечестивим,
Любив трощити вщент чужі серця,
Пишався тим, що ти є невразливим
І хотів бути таким самим до кінця.
Одного разу зосталась лиш втома
І людське горе, що тебе топили,
Ти ж намагався лишити їх вдома,
Хоч знав - тоді вже не було сили.
Тому й не вийшло, пішло шкереберть,
Неочікувано й зовсім не приємно.
Ти жив там, де тебе не лякає смерть.
Люби це й знай, що все не даремно.
