молитовне
Я б хотіла бути красунею шістнадцятирічною, в яку ти без тями закохаєшся
Твоїм кермом і парасолькою
Твоїм ременем
Твоєї вранішньої кави
першим ковтком
Навіть посудом, що ти миєш
Каблучкою
Краваткою
Першого сна дотиком
Морем, яким ти милуєшся
Ти не знаєш, що це, що це оточує
душу твою
Чому тіло твоє наче крила метелика
лоскочуть
Ти не знаєш, що це
що це
моє
моє серце тобі шепоче:
кохаю
кохаю
кохаю
Але минула пора мого травня ясного
Минули й червня грози й блискавки
Пори врожаю я панна
Душею вишукано-бездоганна
А тілом серпнево-вишукана
Чи вистачить в тебе серця й розуму
Ці плоди зібрати
Обережно, лагідно
Чи викинеш на мороз ти їх
І вважитемеш, що це праведно?
Як, Господи, він вчинить з кохання Твоїм даром?
Чи душу таки відчинить?
Чи забуде вже незабаром?
Господи, я усього лише хочу
Очі його щоранку бачити
Застілати постіль
І каву варити.
І самій собі,
Самій собі
тебе,
коханий,
пробачити...
