Мені так важко коли ти різко йдеш,
Мені так важко коли ти різко йдеш,
холодним наче та таким байдужим.
За собою ніч мою ведеш..
Без сновидінь.. Мій дух таки не мужній..
Мов пів дихання в просторі зникає,
і десь тікає проблиск від усмішки.
Нас немає, зараз ось - немає.
В цей час, слова ті, нас з тобою нищать.
Я намагаюся заснути, лиш даремно..
Я намагаюся закинути, та як?
Дрібниця лиш ( яка ж вона нікчемна!),
слово-слово, різко, треба так?
І в тих словах не надано нам меж,
та ті питання: чи до правди дужі?
Й та гостра важкість коли ти різко йдеш,
холодним наче та таким байдужим.
Чи того варте - хто з нас справді правий?
Чи того варте, зараз, ось в цю мить?
Кому від цього легше тільки стане,
коли від холоду у серці все болить?
