“Медова розкіш тих чекань”
Медова розкіш тих чекань,
як суцвіть заіскриться,
як сніжна бджілка з трепетань
злама прозорі крильця.
Уже розквітини пахкі
вляглися в зір барвисто,
і солод рясно наокіл
розпорошивсь зернисто.
Мені ятрив узяток глузд,
а сурми недріманні
кріпили бджоляний союз
з тонкими пелюстками.
Ось пролунав бентежний клич
та й скоро захолонув,
лиш дрібно тіні потекли
по мідяних колонах.
І я раптово засмутивсь.
Та коли сонце зблисло,
химерних знаків скоропись
накреслились на милі.
І я все висловив за мить
буденними словами:
— То не біда, що сніг летить,
бо літо перед нами.
***
