Мечі і плечі (224)
Я знаю, тобі болить,
я бачу, як ти це тримаєш.
Тобі стало так важко ходить,
на плечах сотні дві підіймаєш.
І думки, і слова, і події ж,
тягарем тебе душать повільно.
Своїм тілом лише володієш,
серце гасне, та дихаєш вільно.
Ми з тобою все переживемо,
ми дві тіні на фоні картини.
Мов брати, до кінця вже дійдемо,
серед хащів, гілок, павутини.
Все пройдемо з тобою, мій друже,
ми боролись на іржавих мечах.
Бо так хочеться щастя дуже,
наша гордість у наших плечах.
