Колискова годинникових стріл
Колискова годинникових стріл
пронизує у повній німоті
бетонних стін
й нагадує, що час є у житті
з усіх сторін
тримаючи
керуючи
усім.
І під покровом ночі й темноти
пишу про дивний світ у димній голові.
Як не крути
пригадую і сонце і дощі
та без мети
вертаюсь я
до темних дір
в собі.
І знову замітаючи сліди
злітає дивна думка між стежин:
що не роби -
з минулого лиш дим
прожени його
з очей
щоб рівно
йти.
бо через дим
не бачиш майже світу,
буття, життя,
теперішньої миті.
Знайди той подих,
що його розвіє.
минуле не чіпай -
хай собі тліє.
