Лист
Лю́бі мої, я сидів в БТ-ері
і так захотів вам листа написать...
Як в давнину - від руки на папері -
те, що уголос не зміг би сказать...
Я, в напівтемній залізній кімнаті,
тоді, в першу чергу, згадав тебе, мам:
млинці з молоком - такі ароматні,
які на сніданок пекла усім нам.
Я, тато, не думай, згадав і про тебе -
як з вєліка впав і розбив собі ніс,
а ти на руках, хоч не бýло потреби,
мене до самої квартири доніс.
І звісно ж тебе, моя люба малявка -
сестричко - якою ж смішною була!
На мене чіплялась, немов та піявка,
а зараз - красуня, уся розцвіла!
Ну й як без Рудого! Його хитру вдачу
хіба тут забудеш? Я от що згадав:
як взяли його із собою на дачу,
а він у сусідки рибину украв.
Так шкода - листа я не встиг написати...
Хотів! Я клянусь! Та загинув в бою...
Ви ж знаєте, вам не потрібно казати,
що я вас, рідненькі, так сильно люблю...
(с) Сергій Величко
