Ла-Манш, я знову під тобою...
Ла-Манш, я знову під тобою,
я відчуваю, як ти там
існуєш, зимною водою
ворушиш хвилі - тою, тою…
а я, записника дістав,
пишу листа.
мені байдуже. так бува.
набридли погляди лукаві.
з ким не живу - усе дарма.
любові, мабуть, вже нема…
рука щоранку підійма
горнятко кави.
ще років п’ять і все мине,
а, може, потече по колу.
всі баби дури, так… але
приїду, там ля-ля, ле-ле,
вона замовить шардоне,
я - ром та колу.
вона рахує наші дні,
вона готує своє тіло,
а я скажу відразу - ні.
малюнок буде на стіні,
попереду всі вихідні -
як і хотіла.
19.07.16
