І ЗНОВУ ВОКЗАЛ...
І знову вокзал, і знову перон
Кажу: «Бувай» на мить коротку
Почуттів Рим палю, мов Нерон
І вдягаю на душу суму обгортку
А потяг… Його залізне нутро
Наскрізь пропахло розлукою
Місяць шкірить гостре ікло
За надій сховавшись перукою
І звиваються колії зміями
Що на світанку приповзуть до столиці
Життя спокусить новими подіями
І хитро примружить очиці
З натовпом, в ритмі шаленім
Поспішатимеш до місця призначення
А я чекатиму в містечку маленькім
На наше солодке побачення
© Леся Приліпко-Руснак, 24.09.2017
