І в дощі, як і в спеку, я – у трясовині,
І в дощі, як і в спеку, я – у трясовині,
болотяна глина, і ми стали чу - жить
Чую як звук дощу спускається на покрівлях,
немов це чиєсь життя відходить
І в дощів величезних пір'їни,
я - огорнувшись у гуму
в чобоття із резини,- не злякавшись грому,
розглядаю під прицілом
листя цвіт в калюжах сірих
І чую, звук дощу відлунням у тиші
і відчуваю, - у мене знову промокнуть ноги
Ти ж не напишеш мені тонни невдоволень та брехні
а я наші зберігати не буду діалоги ..
2020
