Форма ангела (181)
З моєї розбитої голови,
не зникає постать одна.
Я собі все кричу «лови»,
келих болю я вип‘ю до дна.
У сльозах, її крила у шрамах,
вона ангел на фоні пожежі.
Її серце побувало у храмах,
її очі не бачили межі.
Беззахисна і слабка,
тендітна і добра душею.
За ніж взялась її ніжна рука,
сліз і сміху керує межею.
Як побачу силует її знову,
буду радий, що стоїть на ногах.
Все навколо порине у змову,
лиш смак крові на холодних губах.
