errare humanum est, ignoscere divinum.
Петро - святий, людина, друг Христа.
Хоч вірив і любив – та відцурався.
Історія повчальна й непроста,
Він жив і помилявся – та не здався.
У морі плавав, закидавши сіті,
І всяке лихо на воді пізнав,
Бували діти і голодні й ситі,
Та що б не сталося – науку з того мав.
Один мотив сповідує стихія –
Безодні паща або сили гарт.
Не випадкова будь-яка перипетія,
Покаже скрута – хто і чого варт.
Багато люду кроками добра
Ішли і, звісно , спотикались.
Та в кого дух гординю подолав –
Із компасом у тьмі не повбивались.
Зернина є у ремеслі рибалки –
Смиренним бути, як приплив-відплив,
І не шукати в оці брата скалки,
Цінніше – як в своїм її відкрив.
Петро покаявся – і щирим був цей жест,
Він усвідомлення пустив у себе струм:
Що «Errare humanum est…»,
Та «…ignoscere divinum».
