Дивно
Так дивно прокидатися вранці
Від теплих сонячних променів
Що ласкаво торкають обличчя
Не від звуків раптових вибухів
Або довгих, тривожних сирен
Так дивно проходитись вулицею
Де люди не біжать з дітьми
Та важкими валізами в руках
Вони спокійно ідуть в магазин
Вигулюють грайливих собак
Так дивно дивитись на цих людей
Їх обличчя не затьмарює смуток
Вони думають що готувать на вечерю
О котрій прокинутись в понеділок
Стабільне життя, повне рутини…
Тепер усе це так дивно
Забуваєш, що і ти був таким
Але колись вже давно
І не пам‘ятаєш коли…
