Дві сторони магніту (173)
Ти пахнеш м‘ятою,
твоя шкіра - шовк.
Від сяйва твого,
у суспільства шок.
А я пахну металом,
моя шкіра - граніт.
У суспільсті я - рана,
для обурень магніт.
Твої очі - туманність,
а твій голос, як мед.
Ти - харизма і радість,
все прямуєш вперед.
Мої очі - клуб диму,
а мій голос, мов грім.
Я - лиш тяжкість і холод,
я - закинутий дім.
Твої руки тендітні,
а волосся розкішне.
Ти наркотик відкритий,
ти - життя вже успішне.
Мої руки, мов гілки,
а волосся скосили.
Я - токсичні відходи,
до життя втрата сили.
Ти, мов ясна погода,
промінь сонця у зливу.
Ти квітуча рівнина,
центр щастя пориву.
Я, мов втрачені гроші,
камінь на дні криниці.
Я - забутий пароль,
я - патрон у рушниці.
Ти - солодощі з чаєм,
ти - улюблена пісня.
Ніби золотий перстень,
як трофей, бою після.
Я - розбитий годинник,
я - мов втомлені очі.
Без чорнил нова ручка,
я - в істериці ночі.
Ти - сон повноцінний,
ти - емоції, мрії.
Ніби спокій і сили,
ти - щасливі події.
Я - зіпсована їжа,
я - упавші підкови.
Як бездумні години,
мов бездушні промови.
І не бути нам разом,
я цього і не хочу.
Бо не можу зламати,
твою душу дівочу.
Бо я - чорні руки,
а ти - білі стіни.
Бо я - кров і муки,
а ти - вітаміни..
