Дощ
твої очі моя найсолодша кава
і я не буду ворожити в кінці
вип'ю чашечку
виправлю поставу
і піду життям
не змінюючись у лиці
як курці
узалежнені від ковтка никотину
узалежнена я від погляду твого
і я скажу більше того:
вчора я крізь дощ бачила його
озирнулася
а там, у дощі нема його, милого мого
і я залишилися в ту мить німа
не стала тебе кликати
а й правда чого?
бо ти не озвався б, як не клич, на мої слова
серед сотен облич
знов твоє, і знов
як кадр у німому кіно
яке знято десь так давно
що не можеш ніяк повірити ти
що у твоїй душі саме мої сліди
сліди залишені на воді калюж
литовці кажуть: на щастя вуж
маленька змійка, але не з емблеми аптек
вона повзе собі тихо поміж смерек
не бійся
вона не отруйна, не вб'є
за вікном кав'ярні пані каву п'є
п'є і личить парасольки за вікном
але добре відомо їм обом:
не знайти їй серед них ту саму одну
її власник вже давно пішов на війну
