Допоки лину
Цілуй...
Плекай у мені спрагу до межі.
Нехай спочине розум у тій млості.
Твої уста для моїх не чужі.
І руки твої мій пізнали простір.
Тримай...
Я так бажаю той полон,
що не проситимусь з твоїх тенет на волю.
Роси краплини на устах солоних
вип’ю до дна. Поки не охолону.
Жадай...
Від дотиків твоїх душа тремтить.
Уся пірнаю в тебе, до краплини.
Ти чуєш,
як повз нас наш час летить?
Цілуй... Тримай... Жадай...
Допоки лину.
Ольга Береза
