Бунт (86)
Нічні думки здійняли знову бунт,
вже місця мало їм у тій макітрі.
Ніби з-під ніг там зник і навіть ґрунт,
і кольорів немає на палітрі.
І подушка відчує ріки сліз,
почує всі думки, переживання.
Сльоза потрапить навіть до валіз,
з якими покидають сподівання.
І коли ангели почнуть собі ридати,
і у дзвіницях запанує смертна тиша.
Тоді і ядра полетять в гармати,
тоді й на серці стане холодніше.
