блудне душа моя
шукала ти пристані,
неймовірні ті відстані
довелось що пройти
щоб щастя знайти
в собі та за стінами,
між різноманітними
такими як ти.
сталагміти буденності
накладали нам вето
на омріяні злети
та й на зЕмне життя
сама в себе відтяла
сонце та небо
натомість проблеми
спожила до дна.
та більше не хочу
існуванням замучена
силою штучною
не пройдеш шляху
я мрії люблю
і вдавати не треба
що без того я неба
якось проживу.
досить так жити
я буду слабкою
та буду собою
як така - ну і що?
мені б тільки разом
з тим, хто знову і знову
дає сили та волю
як парне крило.
