Біль, розпач, сум, журба ...
Біль, розпач, сум, журба ... Ні сліз ні слів немає ...
Лише в очах мольба за тих, кто крила має ...
Злітають в небеса де мрію зустрічають.
Там неземна краса, там зорі їх кохають.
Своя для кожних крил з безодні зірка сяє,
Та деколи без сил спадає і згоряє.
Душа без крил 6ез мрій до Бога йде поволі,
Для втрачених надій просити ласки й долі.
І променєм зорі злітає на світанку,
На батьківськім дворі чекатиме на ганку.
Чекають душі всіх хто їх не забуває,
Хто чує їхній сміх хоч поряд їх немає.
Душа з небес втече, втішається, радіє,
І батьківське плече своїм теплом зігріє.
Для мами в сні в журбі з дитинства усміхнеться
І на її мольбі на небо повернеться ...
26.09.2020
