Бібліотекарка
У суботній ясний ранок
я дівчину зустрів:
зупинилася неждано,
сказала кілька слів:
“Ах, яке чудове небо!
Що чувати там у тебе?
В бібліотеку мені треба
щоб ти мене провів.”
Падав дощ в суботу вранці,
не знав я, чи іти,
щоб коханій Маріянці
лектуру віднести.
Жду, і повна в мене тека.
Чую голос десь далеко:
“Я іду у бібліотеку —
ходи зі мною й ти!”
І навесну, і під осінь
ми разом знов і знов.
Зустрічаємось, і досі
шаліє в жилах кров.
Як стає на серці жарко —
всі книжки несем до парку:
тут моя бібліотек?рка
читає про любов.
***
