Анастасія
Анастасія
У душі його світ навпаки, незнайомий,
Один погляд запав у програмі як вірус.
У ній щось нове, щось йому не відоме.
Як лиш в очах ці чари вмістила?
І на силу спиратися більше - даремно.
Вона увірвалась в життя як месія.
Її світлі очі, волосся те темне.
Та ім'я її ніжне - Анастасія.
Легкі вії та подих, крок - мов в польоті..
Та небо над нею світліше за всіх.
Яким же він був колись ідіотом.
Коли відпустив її милий сміх.
Як у погляді світ вона умістила?
Хто вона - біль його чи чудесія?
В душі його знову себе воскресила.
На то і ім'я їй - Анастасія.
