4 Прощання
Кипарисів шпалір проводжає шосе на північ
і дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль.
Чатир-Даг заступає дорогу.
Кам’янистий лицар Демерджі
простягає руку до моря.
— Не зупинять.
Мандрівним птахам
шлях щоразу у вільний вирій.
Та десь тут залишаються гнізда
повні туги, любові, надії…
— Як це добре, що гори ці — вічні,
що краса — незнищенна й безсмертна.
В дорозі з Ялти до Симферополя,
6 липня 1974
