3 Plain living and high thinking
Щоденно зустрічаю у метро
студентів, навантажених книжками.
Обкладинки читаю крадькома.
Наймення Фройда, Дарвіна, Шекспіра,
малознайомі назви дисциплін
вселяють в серце невгасиму тугу.
Не запідозрить молодий студент,
що юна мати із малятком поруч
жадобою наповнена ущерть,
що в погляді її і жаль, і заздрість.
Та ось знайшлися батькові ключі,
що відімкнули, мов Сезам заклятий,
замки на дверях в університет…
Поширився зненацька горизонт,
і груди виповнив великий простір,
як в альпіністиці, де кожен вищий шпиль
зміняє перспективу і веде
в запаморочливе розріджене повітря,
що пахне радістю пізнання і покори.
Зміняю розкоші щоденного буття
на привілей ширяти у просторах;
солодку лінь спочинку віддаю
за вперту дисципліну інтелекту.
У час, як подруги, що з ними я росла,
готуються, обдумують в деталях
і модну зачіску, і сукню дорогу,
бо йдуть усі на елеґантний баль —
я — з торбою книжок через плече,
у скромній, дешевенькій спідничині —
біжу увечері в неприязне метро,
щоб встигнути на лекції у школу.
Та не на кожну я готова жертву.
Є вартості цінніші за життя,
за поступ думки, за багатство книг.
Ось в мене є цілюще джерело —
захоплююча пристрасть почуттів:
з криниці людського тепла і щастя
черпаю силу жити і рости.
Сама своїх вирощую синів,
і це — не просто радість материнства,
це — мов лабораторія життя,
це — наче другий університет:
спостерігаю, як росте дитя,
як ширшають у нього горизонти,
як немовлятко — вчора в пелюшках —
підносить голову,
спинається на ноги,
як вимовляє перші звуки слів,
як починає ставити питання,
космічні обсягом —
і як іще не знає,
що відповідей не знайти ніколи…
Спостерігаю з захватом німим
маленького філософа в штанцятах:
це ось іде малятком крізь віки
і хоче в жменю уловити вічність
людина, що у ній живе і Бог.
1975/1978
