24.02
Ну що ж, а сьогодні вже рік,
З того часу, як це почалося...
Через перші ракети торік
В 5 ранку усім не спалося.
Хтось тікав, хоч не знав тих доріг,
Все минуле лишивши позаду,
Захищаючи рідних своїх
Від ракетного руского граду...
Хтось не знав, що робити? як бути?
Куди йти? у що вірить? як знати?
Та ніколи не зможу забути,
Як війна змогла всіх об'єднати.
Помогти ми тоді так хотіли,
Хто чим може, з одною метою...
В захист стали стіною всі сили:
На супутник донати, й на зброю.
У цей день ЗСУ ти подякуй,
Бо якби не стояли в опорі,
Могло б статися різне, усяке,
Але вільні ми й бачимо зорі...
І хоч інколи вкриті всі димом,
Від вогню, що внизу тут палає.
Не впадемо ніколи ми духом -
Зірка віри ясніше всіх сяє!
Прийшов ворог, і страх, і насилля...
Хоч нема в тому чиїсь вини -
Ми всі разом, одна на всіх мрія:
"Перемогу здобути в війні".
Згадай знову, той час, коли ми
Не могли в це повірити слово.
"Два-три тижні" казали вони,
Та сьогодні - вже РІК, одним словом.
