Яся Маслюк
Між ними тепер відстань, виміряна країнами,
виміряна тривогами і руїнами,
понівеченими життями,
кровавими почуттями.
Між ними тепер тільки скайп - без дотику,
Мої рідні краї втоплені у крові воїнів разом із кров'ю мерзоти,
Мої рідні степи випалено градами.
Мої спогади повертаються в час "до того".
До того, як сам час перестав існувати.
До лютого дві тисячі двадцять другого року.
Скажи, Ты когда-нибудь думал, что будет так?
Что мир превратится в поле инфо-войны?
Что каждый дурак окажется не слабак,
а сильнее всех остальных?
Втрачені будинки, втрачені життя -
болотній нації не вистачить каяття,
і життя не вистачить, і скорботи.
Ненависть буде тривати доти,
доки не висохнуть болота,
до останньої роти,