Виктор Харламов
Повторю ще до розлуки,
під любові щем,
що любила я ці руки
владні... з сліз дощем.
Пройшовши Крим та Рим, блукаю все ж:
На скронях бабине сріблясте літо,
Очікує на щастя з заповітом,
А може й не шукає зовсім меж.
Врожай позве скарбницю віднайти,
Ніч що вечор, в танці карнавалу:
Я руки її відчув тепло .
І раптово іскра диво шалу
Огорнула нас... - жага... було...
Потім я не знаю, нетямущий
Ти спитаєш, знаю, чом звуть смутку чари,
Сльози, підступають, ллються через край:
Є у мене пісня, серця щастя з хмари
Таємниця вічна "Хочеш, відгадай!"
Мрія тих, хто любить, - трунок щастя Бога,
Зачем гормоны в нас играют
На подсознания струне...
Эмоций собирая стаю
В тебе, желанной и во мне...
Дошкольная любовь земная,
Мы жаждем радости в любви и страсти,
Слиянья тел, где в чувствах беспредел...
Необходимы "прелести" отчасти,
Любви дороже, тот.., кто не посмел
Уговорить, обманом лести подлой,
Вчера ещё, что сотни лет тому,
Не лезли дураки в любые веси,
А жили у столиц в желанной спеси,
Скажи кому; лишь ближнего пойму.
Умнее всех лишь Интернета клад,
Два гармидера долі у цих бусурманів,
Що сусідами нам бути дав сам Господь..
Ти, народе Шевченка, собі не зашкодь,
Велетенським безладдям від краплених ханів.
Розривали й розірвуть і єдність, і злуку,
Любов... - відповідальність, щиро,
Свідомі завжди почуття для двох,
Людьми всіх залишають з миром,
Земним бессмерттям, з нами ласка, Бог.
Сменили звёзды на златых Орлов,
Шестидесятников долой убрали,
Весь интернет заполонили крали
Сільки їх Матросових, Гастелло;
Путіних, Шойгу катюг - тварюк...
Маріупіль, Бучу, Харків "смело"
Знищили та нищать в "шалі..." Мук...
- Для дітей, їх матерів... - спільноти,
Що і кого б я не любив… Брак слів
Відповідальних, бо прийшли похмуро,
Розкаже: " Я, з країною, той збив
Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.
Ні, іншої країни не було,
