" Сповідь Орлуші "
Що і кого б я не любив… Брак слів
Відповідальних, бо прийшли похмуро,
Розкаже: " Я, з країною, той збив
Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.
Ні, іншої країни не було,
Не буде більше нації такої,
Де б Путіна величне, хиже зло
Збивало «Буком» людяність від Трої...
Жах, що на шпальтах світових газет,
Лиш вимовив: " Пси ДНР — в параші! "
Він, що трима страхіть важкий багнет
Єднаючись з «найкращим» словом — Rassian.
Це — Я, споріднений життям навік,
Із тими, що волають: " Не бажали! "
Так, з тими, хто згубив літа, їх лік
Що над країною «чужою»… Мали
В блюзнірстві привілеї! Знає лжа
В банальність йшла за логікою влади…
Держави, де спить підлості межа,
А безнадійність мовна, має вади.
Народе мій, Ти, у святій борні,
Згубив себе, шануєш шати вбивства;
Учора, я з тобою разом? — Ні?!
Збив лайнер в Україні! Гірші діійства,
Не поміічає Бог, бо не святий,
Йому, я теж, не осоружний може.
Хто хоче злих досягнень? — Боже крий,
Не буде менше… - Дивиться ворож
Фейсбук, де «змії» весело шиплять,
Та зневажають ті, з Кремля, «укропів»…
Ті, хто вразливі «Буки» знав до «ять»,
Ще й зневажає всіх людей в Европі.
Хто витягнув через кордони смерть,
І надихав хрестом Кирила, ділом;
Хто малюка в лжі розіп«яв, вже геть,
Поза рекламою… Їх лють скорила?
Де двісті дев"яносто вісім тіл…
Їх не скінчилися ще сили муки —
Той «Боїнг» до добра не долетів,
Геть, під Торезом заломивши руки!
Лиш купки іноземних паспортів,
Ще Іграшки дитячі, капелюшки…
Конкретно, хто і звідки, щастя збив,
Розкидав… трупами не самотужки?
Я, росіянин, від дідів своїх,
Так, по народженню, душею «свійський»,
Беру на себе «Де-еН-еРу» гріх,
Гріх Путіна… Так Бог звелів… російський.
