Виктор Харламов
Забыть давно пора все войны людям,
"Бессмертными полками" не гневить,
Не угрожать... Порвётся жизни нить,
За потакание свирепым судьям.
"Як весело були з сніжинками
Ваш сірий, мій — що соболь, блиск,
Хутра; різдвяному ще, ринку ми,
Стрічок шукали щастя зиск...
Рудим, вітрилом, одяг до смаку,.
Киев в пробках замер, Керчь и мост
Пагубный скользит в Азовском море;
Первые морозцы просто горе
Ждёт беда февраль, в снег, в полный рост.
У Днепра короче стало имя,
Гріх себелюбства володіє? - Так,
Він володіє мною, - тілом, духом.
Немає зцілення гріхів на смак
У серці... Хай земля їм буде пухом.
Мені здається, квітне в нас біда,
Их Пастернак слыхал случайно,
В строках не позволяя плакать
Сгоревшим рифмам... В том ли тайна,
Что февраля скрывает слякоть.
Весна сгоревшая в морозы,
Миг, судьба обвенчали навечно
По рождению, творчеству их...
Май 30 - го, август - затих
Німіє Муза, має щастя зиск;
Все ж вихваляє незабутнє, мову.
Що ж золотим пером писати блиск,
Примушує самотність знову й знову.
Коштовності від слів, де розум є,
Мои друзья разделены, как прежде,
Поделены средой своих, чужих.
Война с Россией из Рф, в надежде,
Даёт им силу лжи, - воюет стих.?!
Он кровоточит, смертью и обидой
Сколько мыслей, эмоций грядущих
В каждом дне уношу, не прошу:
"Боже, дай!", а копейку к грошу
Добавляю в сомнениях сущих.
Детства раж и рождения милость
Ганебні справи "чарівні": з'їда,
Псує цвіт, колір., у троянд черв'як...
Плямують юне, й може в тім біда,
Гріховність, ти пануєш й в сивих, так.
Оповідання днів не без гострот,
Успеть нельзя сказать о главном., вот...
Беда готовит пристально лжи сети,
Провинциально в судьи злые метит,
Дней обрамляя трепетный кивот.
Едва касаемся друг друга.., слог
Що і кого б я не любив… Брак слів
Відповідальних, бо прийшли похмуро,
Розкаже: " Я, з країною, той збив
Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.
Ні, іншої країни не було,
