Виктор Харламов
Годуйте віршованість слова,
Життя вже вбивають з Кремля,
Там де Царичанка без крова,
Дій захисту хтивого "зе-ь -я..."
С рождения, первого плача,
Слов Мамы и песен её,
С того что немного всё ж знача,
Становится главным… Быльё.,
— Злак хлебный., и космоса гений,
В созревшей страсти юности Платона,
Есть колдовство., природное, в телах;
Жизнь расцветёт однажды., монотонна.,
Она позволит в грёзам падать в «Ах!»
Бывало всё в плену у коротышки:
Вороны… — груши чёрные цвели;
В снежки играли шустрые мальчишки,
Любили школьниц, что теперь вдали…
А кто наперекор природы зову,
Гибридная война… — война без правил:
Её ведут за спинами детей
И матерей, которых Бог оставил
На произвол тирана… Хоть убей.,
Она политики путяши радость,,
Фортуну, днів богиню, словом лай;
Вона найкращу долю обіцяла.
Вульгарний, ще й не вартий слова рай -
Світ покаянь публічних.., все що мала.
Розплата ремесла - жебрацтво зле,
Нет, не тебя так пылко я люблю (з М. Лєрмонтова )
"Не тебе палко я любив, люблю ;
Краси твоєї зайві обіцянки:
Люблю в тобі минуле я; панянки ...
Цвіт, молодість загублену мою.
В коханні, що палає навмання,
Багато жертв сердець.., багато дуже...
Царюють в грудях не чеснот знання,
А зверхність почуттів, чи зрада тужить.
Буває ллєш поважних сліз бальзам,
"Говориш Ти: «Кохання… — є.!»
Розмова почалась, як жарти…
Я, слово слухаю твоє.,
Знайоме ще з шкільної парти…
Може ти на світі краще всіх
Всё живёте вчерашним чудом
Федерального толка рабы...
Три столицы Сибири пудом,
Нефть и газ превращают в дабы...
С времён Октябрьских, Ленина мечты
И Троцкого дела, порывы
Так несуразны и почти ленивы,
Что мы сегодня с нищетой на "Ты".
Лишь стены крепкие Кремля и власть
Чим сонце нижче, краще бачу я.
Все вдень прекрасно виглядає з сонцем,
Та й уві сні, любов, твоє ім"я
Миліше і ніжніше... Охоронцем,
З пітьми вихоплювати образ твій ,
