К.Марло В.Шекспір Сонет 111
Фортуну, днів богиню, словом лай;
Вона найкращу долю обіцяла.
Вульгарний, ще й не вартий слова рай -
Світ покаянь публічних.., все що мала.
Розплата ремесла - жебрацтво зле,
Всі клейма ставить в душах, серця ранах...
Чорт щастя не приховує, але
В любові все вирішує омана..
Біда чатує: знає пацієнт
Настоянку від кожної хвороби,
Готовий сум пізнати з лихом.., вщент
Життя насичене любов'ю.., щоби:
Ти, жалістю своєю, мій недуг -
З душі тягар гіркий, вмить скинув, друг.
