Виктор Харламов
Вийди за околицю,
Хвилями жита:
І шумить і хилиться
Хвиля золота...
Жаркий июль угасает любя,
Белый налив затерялся что сливы,
Август приходит внезапно, счастливый,
Напоминая про день без тебя.
Падают белые яблоки с веток,
Твій образ очі зачарує все ж,
Важких повік торкнеться в зраді ночі.
Дарма сну муки, в суті нитка меж
Здолає зір в гріхах з узбіч... Пророчі,
Послання є... З тобою вже, слід в слід,
Не вартий сліз чудової вдови,
В житті колишньому стоїш самотньо...
Бездітним вмерти краще? Де, коли,
Це доля визначить, ще й незворотньо.
Знайде ту силу і красу очей
О, Муза, ліньки, не повір гріхам...
Ми завжди і на лобному ще місці,
Залежали від розбрату... Всяк хам
Нас може обдурити. Честь, у місті,
Прикрасила усе, що від нероб:
Двенадцать лет всё льётся кровь
Тысячелетий помня даты;
Кремля от Путина солдаты
Жгут Украины счастья новь...
От "Искандеров" гаснут ТЭЦ,
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки, владні… з сліз дощем.
Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Начало лета и зимы одновременно - видим мы:
Июнь планету разорвал - на две... Не важен идеал,
Жив человек и всё что в нём, на полюсах... - так мы живём...
Наивны север - юг под стать, мир - двуедин.., ни дать ни взять.
Уставший от забот спешу в постель,
Сулящую желанный отдых членам.
Мой ум главенствует во мне теперь
И утомляет тело страстью плена.
Одолевают мысли, их строка
"Я - есть. Ты будешь..."
/ Маринпа Цветаева. Июнь 1918 г./
Я - есть. Ты будешь. Между нами - пропасть.
Я пью. Ты - будешь, не согласен... - трудно...
Века, разделят, тысячи лет... - робость;
Знав в серці рану вражу,
Зло в грудях... - знак біди,
До сходів Ермітажу
Ти в сутінки іди,
Де без пиття та хліба,
Забуті у роках,
Всепоглинаючий час, не мине
Не лева кігті, не землі приплоду,
Не кожного... Він вчасно жне земне -
Найкраще, не минає.., давших шкоду.
Скоріше зуби тигра виривай.
