Дар`я Топтаєва
Писала вірші я щоночі, та й уявляла твої очі
В яких тонула та вмирала, простягнув руку – оживала
І я тонула днем за днем, бажала бути твоїм в`язнем
Чекала дотику руки, а би й надалі за тобою йти
Але в одну з таких ночей, я не знайшла твоїх очей
Скажи мені сонце, чому так буває?
Що думка про завтра мене убиває
Чому на світанку себе я втрачаю?
А в сяйві нічному у віршах відкриваю
Чому посміхаюсь, як наче я граю?
І море бентежень в собі зберігаю
Відкрий мені очі своїми губами
Дозволь відновитись від довгого сну
Скажи, що кохаєш чужими словами
Бо знаю, що твої у віршах віднайду
Відкрий мені очі своїми губами,
Дозволь написати тобі листа,
А би заплакала душа
Згадати все, що так любив
І у майбутньому хотів
Щоби без жалості сльоза
Скотилась на твої вуста
