Петро Іщук
Не зламалася, не схилилася,
Може старша стала, та все ж
Ми з тобою знову зустрілися.
Бачу, ти тепер в червні цвітеш.
Грози з градами зверху падали,
Буревії мололи жорнами,
Все закінчиться тим, чим повинно.
Хтось цей вечір зробить світанком,
І тектиме вино полинне,
І сміятиметься коханка,
І зелені котячі очі,
І котячі повільні рухи..
Не міняється день із ніччю,
Мов спинився під небом час,
Мов стаєш ти чієюсь річчю,
Мовби трут біля серця згас.
Сильні руки.. кому та сила?
Дужий дух.. та не хоче крил.
