Олександр Ремез
Чи побачу я цю посмішку наживо
Щоб дивилась в мої очі так грайливо
В ці часи коли нам всім ломають крила
Я б так хотів, о як хотів
Я б роздивлявся їх, як дивляться на диво
Без зайвих слів, без зайвих слів
В мені боряться почуття
Одне перекреслює інше
І якби не ця боротьба
Написав би тобі раніше
Вже заручник твоєї краси
Пощастило що маю очі
Захопився тобою я
Може трохи а може не знаю
Така світла і струнка
Тепер очі тебе скрізь шукають
Така впевнена мов цариця
І царюєш ти своїм тілом
Подивишся, звичайна мов людина
Лиш ледь помітний сум поза очима
А так і говорив на всі ці теми
Хоч не цікавили його проблеми
На розміри його не було форми
Не видавав ані нудьги ні втоми
Ти підходила ідеально
Я закоханий був і я мріяв
Так, я мріяв про миле й банальне
І з собою нічого не вдіяв
Це був час коли в мене був час
Застряг шмат в горлі самої Голандії
Прикрий сум міцно стискав її
Це не той акт що лишає стресу
Це між було та буде, без прогресу
Готує смачно та не може їсти
Втім потроху втрачає зв’язок із містом
Як би я мав 9 життів
Як у тих хвостатих котів
Я б одне віддав на війні
Захищав би від ворогів
В другому я б напевно став
Месником. І з пекла діставав
