Ольга Тютюнник
Моє серце лишилося в лютому,
В тому самому, не по зимному теплому!
Де зітхали, скаржились, мріяли,
Де життя, як пшеницю ми сіяли.
Моє серце лишилося лютому...
Мені наснився дуже страшний сон:
Як ми з дитиною втікали від ракет!
І вулиці від обстрілів, під склом,
А за плечима у жінок не сумка, а мушкет...
Пояснювала я дитині... що війна,
Подивися, що стало зі світом,
З моїм світом: горять наші очі!
Чути часом не тільки сирени,
А й трембіти, як супровід ночі!
Добрий вечір, а ми з України!
Я - Мама! І до кінця свого готова я стояти!
Своїх дітей я просто так і Богу не віддам!
Не те що людям... які хочуть їх у мене відібрати!
Я - Мама!... Я все віддам і дочкам, і синам!
Я - Мама! Я горою встану!
З тобою я замерзну і відтану!
