Ольга Анцибор
Я про жіночу дружбу вже писала
Та тема ця хвилює мене знов,
У всі часи я дружбу шанувала –
Це як води ковток, це як любов.
Я рада, що таку подругу маю,
З якою в бій і в розвідку піду.
Я Господу молюсь, його благаю,
Крізь снігопад
Пробився ранок.
Дерева тихо так стоять,
І, засмутившись наостанок,
Готуються убір мінять.
І серед чарівного бігу
Всі щастям спільним сповнені,
Ми кохання нектар
Смакували з тобою,
Був солодким, як мед
Цей чарівний напій.
Був гарячим, як жар,
Був сумним, бо з журбою,
Був холодним, як лід
Трунок цей чарівнийє
Кохання моє таємниче,
Любове моя неземна,
Лиш гляну тобі я у вічі –
І враз розквітає весна.
Не думала я, що так пізно,
Ще буду кохати я знов,
Що в серці народиться пісня,
Я тебе виглядаю, коханий,
Із далеких і близьких доріг,
Я благаю тебе, довгожданий,
Щоб прийшов ти до мене, прибіг.
Я крізь дощ простягну тобі руку,
Другу руку крізь спеку подам.
Перебуду я довгу розлуку,
За что я люблю тебя?
А может всему вопреки,
Жить так тяжело, любя,
Как плыть посреди реки.
Боюсь в реке утонуть,
Любви безответной боюсь,
И горя боюсь хлебнуть,
Олександр Омельченко – ім’я це
Пам’ятає кожен, хто хоч раз
Цей поріг переступав, одначе,
Вже його немає серед нас.
Ми сумуєм і баян скучає,
Вже ніхто до рук його не брав,
Бо ніхто вже, мабуть, не заграє
Подруги мої – пташки співочі,
Голоси – натягнута струна,
Про кохання, про жалі дівочі,
Лине пісня, ніжна як весна.
Про село далеке і про матір,
Що живе у тім селі сама,
Про біленькі українські хати,
Тату, вставай, твоє свято сьогодні,
Грає оркестр і співають пісень,
День Перемоги – тріумф всенародний,
Зустрічей, спогадів, пам’яті день.
Йдуть ветерани рядами рідкими,
Їх усе менше і менше стає,
Жаль, що тебе вже немає між ними,
Є в мене дві картини на стіні,
Їх мій онук подарував мені,
Він сам картини ці намалював,
І в них свою дитячу душу вклав.
Душа твоя вся сповнена краси,
Ти її людям віддавай, неси.
Яскраве сонце й дощик намалюй,
Дай мені щастя із вуст твоїх пити,
Душу в очах твоїх синіх втопити,
Дай цілувати тебе до нестями,
Днями й ночами, палкими ночами.
Хочу тобі своє серце віддати,
Разом з тобою світанки стрічати,
Разом з тобою, узявшись за руки,
Як же хочеться відпочити,
Вранці вимкнути телефон
Хоч ненадовго зупинити
Нескінченний життя марафон.
Все біжу кудись, поспішаю
Наздогнати удачі мить,
Вже у мене снаги немає
