Ольга Анцибор
Я заворожена,
Я зачарована,
До тебе, гожого,
Навік прикована.
Очима синіми,
Руками грішними,
До тебе сильного,
До тебе ніжного.
Ми кохання нектар
Смакували з тобою,
Був солодким, як мед
Цей чарівний напій.
Був гарячим, як жар,
Був сумним, бо з журбою,
Був холодним, як лід
Трунок цей чарівнийє
Душа излучает свет,
Любовью душа искрится,
В ней злости и зависти нет,
Если только добра крупицы
Случайностей в жизни нет,
Всё связано с небесами,
Звезды ослепительной свет
Я с тобой разминулась во времени,
Златокудрый возлюбленный мой.
Я стихами твоими беременна,
Сердце полнится только тобой.
Если б знал ты, любимый, как хочется
Твои кудри погладить рукой.
Я твоя Айседора-танцовщица,
Я жіночого щастя краплинку
Вкрала в долі чи просто взяла.
Я на віях сльозинку-перлинку
Обережно і ніжно несла.
Так боялась на землю зронити
Під безжалісні ноги чужі,
Так боялась її загубити,
Зі мною вперше за життя
Трапилось диво – я віршую,
Найкращі в світі почуття
Я прославляю і віншую.
Так довго десь дрімало все
В моїй душі, в її глибинах.
Слова відточені несе
Подаруй мені щастя краплинку,
І хоч трішечки радості дай.
Ти змахни мені з вії сльозинку,
Покохай же мене, покохай.
Простягни мені руку, коханий,
Доторкнися до серця мого.
Мій єдиний, мій любий, жаданий
Кажуть не буває між жінками дружби
Я в це не повірю, ось що вам скажу,
Якщо раптом стане тяжко і сутужно,
Зразу ж до подруги плакатись біжу.
Подруга розрадить, подруга пригорне,
Розжене подруга прикрощі й жалі.
Разом ми забудем усе лихо чорне
Радість моя єдина,
Сонце моє ясне,
Ти — моя гожа дитина,
Щастя моє земне.
Зірка на небосхилі,
На пелюстках роса,
Очі кохані, милі,
Я вітаю доню з днем народження,
Вірші їй пишу до цього дня.
Їй бажаю я стрімкого сходження
До вершини слави й визнання.
Щоб граніт науки гризла легко,
І щоб всюди зіркою була,
Щоби для свого козака-легіня
Дай мені, Боже, чоловіка,
Того, що палко я люблю.
Я знаю, що це гріх великий,
Та всеодно тебе молю.
Тебе благаю на колінах,
Цей гріх мені прошу простить,
Бо дні й роки летять невпинно,
Літня ніч – поцілунок шовковий,
А повітря, як трунок медовий,
Зірки в темному небі прекрасні,
Ніби очі коханої ясні.
Юний хлопець, міцний,як дубочок,
Свою милу привів у садочок,
Як берізку її обіймає,
