Олег Осипов
Я п'ю холодний чай
Хот-дог в моїм плечі
Мов невимовний рай
Лоскоче чакру чі
Хтів їсти, вибору не мав
Тепер стою вночі
Добре було, що ти вірші писала
Незалежно від того, чи варті пошани
Кожен раз, як читав їх, радів
Що йшла ти до мене не за грошами
А за чим, курво?
1.Купи собі печиво і квіти і гнів
Я минуле пережити не зумів
Триматись подалі, кричить моя душа
Психолог в відпустці, чи не натворю я зла?2.
Побачити хочеш у інших віршах
Мене ти не знала, це просто міраж
Для чого чай ти п,єш маленькими ковтками
Так, неначе це вино
До губ несеш тендітними руками
Хоч хочу, не торкнусь їх всеодно
Те молоко, що розчинилося у чаї
Розбавить кров, де смерть була ще не давно
Якщо знайти хороший приклад,
Не треба думати тоді.
Зведи життя до ехопраксій,
Уникнеш всякої біди.
Розігруй всі ті самі карти,
І в старості раптовий приз -
Deus meus et omnia.
Що для тебе не зроблю я?
Лізеш у мій простір, попрошу, піди.
Якщо ні, я сам вийду тоді.
Mea vita et anima es.
Знаю, свого роду, це тест.
Екземпліфікант, екземпліфікант,
Знайде собі кожен на будь-який лад.
Джон Доу, чи, може, Ян Ковальськи,
Кружимо всі в анонімому вальсі.
Немає лиця, немає проблем,
Шукайте деінде табу і тотем.
Фабричних стін диктат суворий
Лише у стелі ця діра
Із неї лине сонця промінь
Він дух свободи тут впуска
Купайся в ньому як в останнє
Не тільки через страх війни
Всі фобії від страху помруть,
І ти помреш, швидко й безболісно.
Смерть не зла, вона тобі лиш хоче,
Все, що мав до своєї появи, вернуть.
Волаєш: «Сховай мене, ноче!»
Від ліків Танату тікаєш ще змолоду,
Безодні чорної вогні,
Горить червоне світло
В, я гадаю, ніжній
глибині
Це спалах, зняв in vitro
Ти вимащена в меді та вині.
Яке жахливе поєднання.
Глінтвейни вже зникають навесні,
Попри усе моє старання.
Я так ненавиджу тебе,
Про це не сила не писати.
Анамнез
Ніколи не знаю,
як всидіти рівно.
Повтори, я прослухав,
Ти говориш повільно.
Увага тікає
