Катерина Кочетова: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

1 2 3 › »

Зелені очі з відблиском весни

Зелені очі з відблиском весни,

Глибокий погляд змушує мовчати,

Щоб доторк дива до душі струни

Ми мали змогу краще розпізнати.

В такі хвилини слів завжди замало,

Але, благаю, краще розкажи,

Чи почуття у серці запалало,

Катерина Кочетова

Знав би ти, що всі вірші про тебе

Знав би ти, що всі вірші про тебе,

Знав би, як я згадую ті дні,

Як вдивляюсь кожен вечір в небо,

А в очах лиш відблиски сумні.

Знав би, як утратив барви світ,

Коли мить прийшла обійм прощання.

Розцвіте, мов яблуневий цвіт,

by Катерина Кочетова

Дозволь мені порушити твій спокій

Дозволь мені порушити твій спокій,

Ввійти в життя зненацька й назавжди,

Зібрати в ціле безліч твоїх копій,

Щасливою стрічати поїзди…

Щодня листи я буду надсилати,

Щоб відчував, як тебе потребую,

Жалітимусь, що вранці сон крилатий

by Катерина Кочетова

Вилікуй мене від надій

Вилікуй мене від надій, що не здійснилися,

Вилікуй мене від образ, які не йдуть.

Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися,

Дотиком руки, словом, справою поряд будь.

Вилікуй мене від людей, що у минулому,

Може, це тому час нас разом тримає,

Щоби на собі, що у мріях, відчули ми:

Тільки від кохання жодних ліків немає…

by Катерина Кочетова

Поведи мене за собою, доки є час

Поведи мене за собою, доки є час,

І забудь про мовчання, бо я втрачаю сили.

Може, наші шляхи перестрінуться ще не раз,

Ну а може – ніколи, як би цього не просили.

І не бійся поразок – досить зробити крок,

Бо отримати можеш більше, ніж уже втратив.

Ми вчимось здобувати досвід із помилок,

Катерина Кочетова

Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід

Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід,

Знов небесна блакить нагадає мені твої очі,

А розмови про Львів приховають, де зараз Схід,

Повернутись із мрій ми ще довго, напевно, не схочемо.

Вже потроху привчаєш мене до своїх “нових” рис,

Тож до свого портрету чимало ще домалюєш.

В твою думку вслухаюсь тоді, коли ти мовчиш

by Катерина Кочетова

Немов зими цієї не було

Немов зими цієї не було,

Ще у весни осінні сподівання.

Накриє місто, наче тим крилом,

Пора надій, ідилії, кохання.

Знайомі ноти мовби стерли час,

Сплетіння пальців душі поєднало,

Щастя – у миті, а ця мить – у нас,

Катерина Кочетова

Не відпускайте дорогих людей

Не відпускайте дорогих людей,

Повторюйте, які вони важливі,

Допоки є момент, і час не йде,

Коли раз?м по-справжньому щасливі.

Не слід боятися відвертих фраз,

У морі фальші щоб не потонути,

Та не знаходьте місця для образ,

Катерина Кочетова

Намалюй мені казку сьогодні

Намалюй мені казку сьогодні,

Що вже завтра я втілю в життя.

В нас є фарби: палкі та й холодні

Для відродження, для забуття,

Для розлуки і розставання,

Для здійсненних і спільних мрій,

Для ненависті і кохання,

by Катерина Кочетова

Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем

Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем,

І як ти зустрічаєш із ними холодний світанок,

І про те пригадай, що для тебе як мить промайне,

Що тривожить і тішить – ніщо не лишай наостанок.

Розкажи мені, про що серце тобі зашепоче

Або може без слів, і мелодія лиш зазвучить,

Коли я задивлюся в твої, такі рідні вже, очі,

Катерина Кочетова

Як солодко звучить твоє ім’я

Як солодко звучить твоє ім’я,

Коли всю ніч зірки його шепочуть,

Лишити сну мене, напевно, хочуть.

Сьогодні кличе хтось тебе,не я.

А, наче небо, ті блакитні очі

Хвилюють душу з кожним днем сильніш –

Як йти по лезам гострим босоніж,

Катерина Кочетова

Не варто слів, достатньо тільки чути

Не варто слів, достатньо тільки чути,

Як серце виривається з грудей.

Повз мене кожен день безліч людей,

Але тебе не можу я забути.

Не варто сліз, хоча іще болить,

Пройшов вже час, але він не лікує.

Із спогадів, де ми разом, малює

by Катерина Кочетова