Ігор Шевчук
Узяв з собою він лебідку білотілу —
Листочок білий...
О як палав! він крила їй вправляв
І як моливсь —
десь в собі не бував
Кохання і неземне
(з поеми «Всевидіння блаженство – центр»)
* * *
Світ дає вбік, – в горлі
клубок
Туга і залишення і Печаль
Відкритим полем —
вільний вітер:
і Бог і раб і гук...
Стовпи хитаються,
Маккавеї
Поема-стиснена форма
Новомученикам з Небесної сотні любов’ю присвячується
1
А любиш ти Бога!
В сутінках вечір.
І майже не видно.
Зірка Давида –
І дочка Давидова.
Білий я сніг –
