Eliza Loiren
На берегах п'янкого моря,
Серед прекрасних птиць,
Зажурено дивившись в даль,
Сиділа моя ясноока пані.
Закутавшись у пір'я й гомін,
Вона все мріяла про нас.
А я лише курила дешеві цигарки,
В той час як тіні, танцюючи на стелі,
Промовисто кричали: «Згинь!»
Мені вже обпікало тіло
вогнем безсмертя і свободи.
Ти важко дихав, шептав свої молитви,
