Денис Бондарчук-Грита
Роздягну твоє тіло серед ночі,
В безодні стогонів постелиться туман,
І хвилями, що голосно гурчокуть,
Розчинешся в мені як океан.
І ніжність твоїх рук відчути хочу,
Валізи з щастям поміж довгих літ
Збирали ми з тобою поодинці.
Немов ховали в лісовій хатинці,
Від злих очей, незнаний диво-цвіт.
Ми грали в піжмурки, кричали подумки,
Тебе знайшов. Між різними світами -
Усмішка твоя полонила кров.
Тебе знайшов. І що ж то буде з нами?
Лиш Небо знає. Може це любов?
Тебе шукав. Молитвами просив у Бога.
