ніхто і ніколи
Комусь сподобалась твоя анкета!
Чи то повії, чи то школярці.
Що ж, прийдеш до мого шеолу,
Де навіть не воняє котою.
вночі наснилась і вбилась в мізки
думка шалена, розбурхані змістки.
глуздом поїхав, ніяк не заспокоюсь,
навколосвітня нудьга черепної коробки.
погані новини
не вмер уві сні
ну то й що?
пишу вірш останній
"мама дала життя,
тато характер,
а я першокурсниці,
яку вперше бачу".
півторашки, милі крихітки
ніжні, як пелюстки квітки
але трахати їх це вже ціла наука
бо вивертаєшся, як їбана гадюка
у вирі днів, де темрява і світло,
сплелись в танку одвічної борні.
йшов наосліп, падав неприкрито,
топтав серця, що вірили мені.
Ласкаво просимо до Єланця!
ця сіра провінція - духовна в'язниця,
де виживають тільки похмурі лиця.
погляд відвернутий, замкнена душа,
світ нелюдський - лиш тіні на стіні.
дзеркала навколо розбиті,
щоб не бачити себе в чужім обличчі.
у цьому житті
ти королева
я прислуга
життя - це танець на краю прірви
де кожен крок може бути останнім
а може стати початком нового танцю
від прадавніх часів, у міфах священних,
точились дебати про форми натхненні.
боги і герої, у спорах одвічних,
шукали вершину краси чарівничої.
люблю лиш чорнило, п'ю його вміло,
трахаю запекло, цим єством животію.
від нього народжуються строфи,
виникають нові строки -
не істоти плоті й крові,
лиш віршів гарячих стопи.
