Данило Дятловський
У вишиванці, наче в маминих обіймах,
Завжди так тепло і душі так ніжно.
У захист стане мамин оберіг на війнах,
Окутає коханням ніжно-ніжно.
Червоно-чорна вишивка - то доля дана,
Розрісся мак на тих полях,
Де кров лилась рікою.
Не забувайте, ви цей шлях-
Страшного з німцем бою.
Там бились всі: батьки, сини,
Останні дні приходять всі з поклоном,
Покірність свою хочуть показать,
Куди ведуть його з останнім дзвоном.
Із піснею останньою зітхать.
Актор, життя -це все! Це тільки твоя сцена:
І будь на ній ти головний й не змінний,
Бо все життя твоє трима в руках Атена,
А сцена тільки вітер перемінний.
Давайте будем чесні люди разом.
Що дураки, то вперті віслюки,
І як почнуть на нервах грати джазом,
Підуть у силу навіть «матюки».
Твоя усмішка радує мене,
Як бачу очі сповненні в коханні.
Стріла Амура нас не омине.
І зацвітуть в душі троянди ранні,
